Корумпування еліт та маніпуляція історичною пам’яттю – інструменти зовнішньої політики, які активно застосовуються Російською Федерацією для втручання у внутрішні справи багатьох держав, особливо на пострадянському просторі.
Яскравим прикладом є Гагаузька автономія Молдови, де на тлі поглиблення інтеграції республіки з Європейським Союзом провели референдум із зовнішнього самовизначення. Події дев’ятирічної давності продемонстрували, як спекулюючи на почуттях гагаузів, Москва віддала контроль над експортом автономії лояльному мільйонеру.
Варто нагадати, що у 2014 році Молдова готувалася підписати угоду про Асоціативне членство з Європейським Союзом. Москва вживала заходів для недопущення зближення Кишинева з Брюсселем. На цьому тлі в Гагаузькій автономії Молдови, всупереч протестам Кишинева, провели консультативний референдум щодо зовнішнього самовизначення. У Гагаузії стверджують, що ідея з плебісцитом народилася в самій автономії, але її підхопили у Росії.
На референдумі жителям Гагаузії запропонували висловитися щодо вступу Молдови до ЄС або Митного Союзу, а також підтримки прийняття закону Гагаузії «Про відстрочений статус народу Гагаузії на зовнішнє самовизначення». Ухвалений парламентом автономії законодавчий акт передбачає право автономії на оголошення незалежності у разі втрати Молдовою державного суверенітету та фактично був спрямований на торпедування зближення Кишинева з Брюсселем і, зокрема, Бухарестом.
У Кишиневі закликали гагаузьку еліту відмовитися від плебісциту та не порушувати молдавське законодавство, згідно з яким оголошувати референдуми може лише Центральна виборча комісія Молдови. У Комраті ж під час підстьобування Москви пішли на безпрецедентний конфлікт із центральною владою. Незважаючи на судові заборони та відсутність офіційного фінансування, влада автономії провела референдум. Цікаво, що кошти на його проведення виділила приватна особа – російський мільйонер молдавського походження Юрій Якубов. Через деякий час він визнав, що віддав 500 тисяч молдавських лей (майже 35 тисяч доларів за курсом на 2014 рік) на фінансування плебісциту. Щоправда, уточнив, що кошти надійшли від продажу квартири у Кишиневі.
Напередодні референдуму гагаузькі політики включилися у поширення фейків про реальну загрозу поглинання Молдови Румунією. Деякі депутати Народних зборів Гагаузії публічно заявили про виявлення румунських танків на молдавському кордоні, готових зайти до Молдови. Дехто розповідав селами, що голосування за Митний союз дозволить отримувати газ безкоштовно або за копійки. На тлі нагнітання антирумунської та антиєвропейської істерії гагаузи Молдови очікувано 96% голосами проголосували за зовнішнє самовизначення та виступили на підтримку інтеграції Молдови до Митного союзу (сьогодні ЄАЕС).
Юридично результати референдуму нікчемні, і Кишинів не визнає їх. Але в Москві досягли бажаних цілей:
для світової спільноти отримали «картинку» невдоволення окремих молдавських регіонів поглибленням європейської інтеграції Молдови;
додали негативу у взаємовідносинах між Кишинівом та Комратом та зміцнили образ гагаузів-сепаратистів;
«розігріли» проросійську частину електорального поля Гагаузії перед виборами башкану.
Але для жителів Гагаузії та гагаузького бізнесу проведений референдум мав далекосяжні та негативні економічні наслідки. За підсумками Москва на знак подяки за організовану акцію віддала мільйонеру Юрію Якубову тіньовий контроль над молдавським експортом до Росії і дозволила йому на виборах 2015 року «всадити» в крісло (профінансувати виборчу кампанію) главу автономії Ірину Влах. Вона виходець із Партії комуністів Республіки Молдова і також є сестрою молдавського бізнесмена Сергія Влах, який, як стверджують молдавські ЗМІ, пов’язаний з Юрієм Якубовим за «лихими 90-ми».
Після обрання Ірини Влах на посаду башкана Гагаузької автономії контроль Якубова над гагаузьким експортом суттєво зріс. Новий глава автономії призначає мільйонера своїм радником із зовнішньоекономічних питань на «добровільних» засадах. Деякі експортери Гагаузії почали скаржитися, що з кожного заробленого долара на експорті до Росії вони мали віддавати Якубову від 40 до 60 центів. Інакше їм влаштовували всілякі перепони. Один із таких випадків став надбанням публіки. У 2015 році керівник виноробного підприємства Молдови Костянтин Сібов заявив, що продукція його заводу пройшла всі митні процедури на російському кордоні, але вантаж не пропускали до Росії. Він звинуватив Якубова в організації штучних перешкод через відмову платити останньому данину.
Примітно, що під час першого башканського терміну Ірини Влах у Гагауській автономії Молдови активно просували ідею реєстрації єдиної торгової марки Gagauz malları для товарів, вироблених на території Гагаузії. З одного боку, її введення сприяло просуванню саме гагаузьких товарів на російському ринку, але фактично Юрій Якубов через вплив на Виконком спрощував собі контроль над гагаузьким експортом. Через рік між Іриною Влах та Юрієм Якубовим все ж таки виник конфлікт і башкан вийшла з-під його впливу. На вибори другого башканський термін Ірині Влах довелося використовувати гроші компаній її брата Сергія. На той час він суттєво зміцнив свої позиції у регіоні та розширив бізнес в агропромисловому секторі.
Цього року у Гагаузькій автономії Молдови мають відбутися чергові вибори башкану. Відповідно до укладання Ірина Влах не може балотуватися на третій термін. Але місцеві політики, котрі претендують на посаду голови автономії, продовжують спекулювати на проросійських настроях гагаузів Молдови. Ведені з Москви вони продовжують розповідати мешканцям регіону про «необхідність екстрено відновити суспільно-економічні зв’язки з країнами ЄАЕС та СНД», що, за їхніми словами, має суттєво покращити добробут гагаузів.
Реальність інша. У структурі зовнішньоторговельного обороту Гагаузії країни Європейського Союзу припадає 30,7%, а країн СНД – 29,9%. Варто зважити на те, що митна служба Молдови при аналізі зовнішньоторговельного обороту включає Україну також у розділ СНД. За підсумками 2021 року основними партнерами Гагаузії, куди експортуються товари, були Туреччина (611 млн. молдавських леїв), Румунія (568 млн. леїв) і лише на третьому місці Росія (336 млн. леїв). У структурі імпорту товарів першу трійку займали Туреччина (911 млн леїв), Україна (443 млн леїв) та Росія (223 млн леїв).
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація суттєво змінилася. Постачання гагаузьких товарів на російський ринок неможливі через проходження шляхів доставки через зону бойових дій. У Молдові намагаються знайти альтернативні шляхи через Румунію чи Польщу, але це суттєво збільшить вартість товарів. Молдова і, зокрема, Гагаузька автономія змушені шукати нові ринки збуту та постачальників, що, найімовірніше, природним шляхом поглибить економічну співпрацю з країнами Європейського Союзу та Туреччиною.
Гагаузам Молдови рано чи пізно доведеться усвідомити, що Росія пропонує не покращення добробуту пересічних мешканців та рівність усіх перед законом, а незаконне збагачення окремих політиків, які присягнуть на вірність господареві Кремля. В Україні куму Путіна Віктору Медведчуку віддали на контроль постачання палива нафтопроводом “Самара – Західний напрям” в обмін на дестабілізацію ситуації в країні та спробу повалення законної влади. У Молдові Москва домоглася зміни олігарха Плахотнюка на Ігоря Додона, який під гаслами боротьби з корупцією спробував захопити бізнес, що залишився в Молдові. Сьогодні Росія пропонує гагаузам Молдови не розвиток, а дестабілізацію та загострення стосунків із Кишиневом.
Ігор Карпеченко,
Асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень
