У Болградській громаді йде «велике будівництво». Для військових грошей немає

Протягом останнього місяця Болградська громада запланувала на ремонт доріг понад 16 000 000 гривень.

Можна сказати, що у громаді йде «велике будівництво», по асоціації з відомим всеукраїнським проєктом, який частіше називали «великим крадівництвом».

Дев’ять договорів на проведення капітального ремонту (відновлення) дорожнього покриття на вулицях міста Болград та села Виноградівка (Курчу) Болградської територіальної громади на загальну суму майже 13 мільйонів гривен були підписані у вересні з компанією ТОВ «БЕРЕЗІВКААГРОШЛЯХБУД», зареєстрованою у місті Березівка Одеської області.

Ще один договір на суму майже 3,5 мільйони підписаний днями, а саме – 1 жовтня 2023 року – з одеським ТОВ «ЕНЕРГО-РОСТ».

Показово, що одесити за понад три мільйони будуть ремонтувати відрізок дороги у Болграді по вул. Шпитальна, обмеженої вул. Ізмаїльська та вул. Заводська, який є менш чим стометровим відрізком тильного заїзду на територію КНП «БОЛГРАДСЬКА ЦРЛ» (лікарні), який практично не використовується.

Додамо, що раніше Болградська міськрада виділила десять мільйонів гривень Державному підприємству «Служба місцевих автомобільних доріг» Одеської облдержадміністрації як співфінансування на поточний дрібний ремонт 650 – метрового аварійного відрізка автомобільної дороги Виноградівка – Котловина.

А ще протягом року на майже на 15,5 мільйонів було закуплено техніку для комунального підприємства Болградської міськради.

Хотілося б порадіти тому, що громада має можливість вкладати гроші у свій розвиток та оновлення, покращення матеріальної бази комунальників, але ж заважає цьому той факт, що за двадцять місяців широкомасштабної війни влада Болграду не спромоглася знайти можливість купити хоча б один дрон чи автівку для військових. Це стосується і батальйону територіальної оборони, де служить багато місцевих мешканців, і 88 окремого батальйону морської піхоти, який дислокується у Болграді.

Тож, коли дивишся на тендери щодо ремонту вулиць, які вже носять імена загиблих на війні хлопців, мимоволі з’являється думка про те, а скільки з них загинули через те, що в них не було дрона для розвідки місцевості чи автівки для евакуації поранених чи підвозу боєкомплекту, або чогось ще, що б могла, але не закупила рідна громада. І скільки ще наших Героїв повернуться на щиті, а місцеві чиновники будуть зачитувати речі з папірця над їх могилами та розповідати як вони їм вдячні.

Можливо і вдячні, але за що – за те, що пішли боронити країну, чи за те, що завдяки військовим у громаді з’явилися кошти, які можна освоїти?..

Запитання риторичне.

 Сергій Мединський