Озброєння для України: хто та скільки передав важкого озброєння для ЗСУ?

Ще до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України збройні сили України отримували іноземні зразки озброєння. Йшлося переважно про легке піхотне озброєння, автомашини підвищеної прохідності та матеріали т.зв. не летального призначення.

Великобританія стала першою країною НАТО, яка у 2018 році почала постачати в Україну летальне оборонне озброєння. Приблизно тоді ж з боку США було отримано згоду на постачання протитанкових комплексів Javelin, які добре проявилися вже під час повномасштабного вторгнення армії РФ. У 2019 році у складі збройних сил України з’явилися перші ударні дрони Bayraktar турецького виробництва.

Станом на першу половину листопада 2022 року Україна отримала військову допомогу лише від США на суму більш ніж 18.6 млрд. дол. (сума враховує постачання лише з початку повномасштабної агресії РФ), другим за величиною донором стала Великобританія із сумою 2.3 млрд. фунтів стерлінгів.

У Європі майже не залишилося країни, яка не відправила б в Україну ту чи іншу військову допомогу (іноді у вигляді закупівлі зброї в третіх країнах), включаючи навіть такі невеликі держави як Ісландія, Косово чи Люксембург. Серед тих, хто не постачає зброю в Україну такі країни як Австрія та Швейцарія, які дотримуються нейтральної позиції згідно з конституцією, а також Угорщина та Сербія, яких називають негласними «союзниками Путіна» у Західній Європі.

Світовий ринок озброєнь влаштований таким чином, що часом в Україні виявляються дуже «екзотичні» види озброєння та боєприпасів, такі як міномети з Ірану, мінометні міни з Китаю та Пакистану.

Важка техніка для України

Танки

Станом на середину листопада 2022 року Україна отримала близько 410 танків різних типів, причому більше половини було з Польщі. Поляки поставили понад 230 танків радянського зразка типу Т-72 у різних модифікаціях, а також свій польський ліцензійний зразок цього танка PT-91 Twardy.

*Польський аналог вироблявся з 1995 по 2002 роки та має польську систему управління вогнем (DRAWA) та активний динамічний захист (ERAWA).

Такий же тип радянських танків (Т-72) було передано країнами Центральної Східної Європи та Балкан: щонайменше 40 танків уже прийшло з Чехії, в обмін на 15 німецьких «Леопардів» та один БРЕМ «Büffel». Ще 90 модернізованих танків Т-72M1s буде закуплено для України з Чехії коштом Нідерландів. Один танк Т-72 закуплено за рахунок краудфандингу.

Північна Македонія також підтримала Україну, відправивши щонайменше вісім танків Т-72As ще влітку.

Найбільш старі танки на сьогоднішній день були пожертвовані Словенією. Це 28 танків М-55s (глибоко модернізована версія радянського танка Т-55), які словенці обміняли приблизно вдвічі більше вантажівок MAN за німецькою програмою обміну озброєнь «Ringtausch».

*Словенський танк має дуже давній прототип. Але в 1990-х роках. M-55s було модернізовано ізраїльською компанією Elbit. Танк отримав нове 105 мм. гармату, динамічну броню та модернізовану систему управління вогнем. Але питання про його ефективність у бою проти сучасних танків Т-72, Т-80 та Т-90 залишається відкритим.

Як ми бачимо, поки що розмови про те, що Україна отримає новітні німецькі чи американські танки, поки що розмовами і залишаються. Німеччина готова передавати свої сучасні танки різних модифікацій лише країнам НАТО, щоб ці країни якнайшвидше передавали свою техніку радянського зразка Україні, але про постачання власне німецьких танків поки не йдеться. Навіть дуже старі моделі «Леопардів», які перебувають на озброєнні низки країн НАТО, зараз недоступні українським збройним силам. Серед потенційних країн, які можуть передати німецькі танки Україні, згадуються найчастіше Іспанія та Португалія.

Бойові машини піхоти та бронетранспортери

Понад 200 бойових машин піхоти було передано Україні з початку конфлікту. Польща, Словенія та Чехія ще навесні-влітку передали Україні близько 120 БМП. Вони мають різні назви, різні модифікації, але вони були побудовані з урахуванням радянської БМП-1 чи мають схожі із нею характеристики. Бойова машина була прийнята на озброєння в середині 1960-х. Вона добре знайома українським військовим і, незважаючи на її поважний вік, активно використовується як ЗСУ, так і силами армії РФ та сепаратистами.

Німецька допомога Україні в цій категорії озброєнь також опосередкована, але вкрай важлива: 40 БМП-1As із Греції та 30 BVP-1s зі Словаччини вирушають до України в обмін на 40 німецьких БМП «Мардер» та 15 танків 15 Leopard 2A4 відповідно.

*Грецькі БМП – це колишні радянські БМП-1, які перебували на озброєнні армії НДР, а потім були модернізовані для Бундесверу. Машини оснастили ліхтарями, зробили безпечнішими (замінили азбестові складові) та продали до Греції за символічні 50 000 марок за одиницю. Вже в Греції частину БМП було переобладнано: замість турелі з 73мм гарматою було встановлено спарену 23мм зенітну гармату. До речі, подібні спарені знаряддя дуже успішно застосовуються проти іранських дронов-камікадзе та інших цілей, що низько летять.

Найбільш масовою стала допомога у сфері бронетранспортерів. Це та техніка, яка допомагає піхоті швидко і без втрат від стрілецької зброї та уламків дістатися до переднього краю. Радянського зразка БТРи (БТР-60, 70, 80 та їх варіації) активно використовуються в Україні, але чи не наймасовішими стали американські М113, які брали участь ще у війні у В’єтнамі. Близько 400 одиниць такої техніки передали США, Австралія, Литва, Данія, Португалія та Іспанія. Різні броньовані бойові автомобілі, евакуаційні, штабні та інші передали інші країни, такі як Великобританія, Нідерланди, Франція, Фінляндія та Канада.

Добре зарекомендували себе у військах численні MRAPи. Це такий тип бойової машини, яка максимально захищена від мін за рахунок V-подібного броньованого днища. Серед переданих MRAPів – американські International M1224 MaxxPro, австралійські Bushmaster, німецькі Dingos (будуть доставлені), турецькі Kirpi, британські Mastiff та Wolfhound. У мережі чимало фото-підтверджень, що ці машини справді рятують життя українським бійцям та витримують підриви на мінах.

Понад дев’ятсот колісних розвідувальних та патрульних машин було передано різними країнами; Тут безумовна першість за США, які надали понад вісімсот HMMWV («Хамві») різних типів. Цікаво, що «Хамві» надходять не лише від США, а й від інших країн-членів НАТО, було помічено навіть люксембурзькі бронемашини. Також на озброєнні української армії перебувають британські Husky Tactical Support Vehicle, а також італійські, канадські та французькі броньовані колісні автомобілі.

Артилерія – бог війни

Артилерійський парк України серйозно поповнився під час війни. Якщо в початковий період конфлікту в Україну прибували лише радянські зразки артилерії з Естонії та Чехії (калібри 122мм та 152мм, Д-30 та Д-20 відповідно), то вже з середини квітня на озброєння української армії почали надходити перші гаубиці «натовського» зразка 155мм. Понад 150 таких сучасних та потужних гаубиць були доставлені з Австралії, Канади та США.

Влітку на озброєння стали надходити і менші калібри: британці, литовці та американці виділили 105мм гаубиці, які мають меншу дальність стрільби по співвідношенню з 155мм гарматами M777s, але значно мобільніше і дешевше, що ставить їх на місце застарілих, що Україна зазнавала труднощів у знаходженні снарядів до таких знарядь*.

*У 2017 році в Калинівці були знищені пожежею різні номенклатури боєприпасів, у тому числі 122мм снаряди для гаубиць. Нині мало хто сумнівається, що то була спланована акція, диверсія російської сторони.

Особняком стоять 15+ гармат 130мм переданих Хорватією. Це далеко не найновіший зразок польової артилерії, що буксирується. Розроблена ще в 1940-х роках 130мм гармата застосовувалась у багатьох збройних конфліктах і досі залишається на озброєнні десятків країн, переважно Африки та Азії. З-поміж країн НАТО лише Фінляндія та Хорватія на 2017 рік. мали на озброєнні подібні гармати.

Героями багатьох сюжетів стали самохідні гаубиці. Вони дозволяють придушувати вогневі точки противника на значній відстані від лінії фронту, а керовані снаряди на кшталт «Ескалібур» в змозі знищувати броньовану техніку з вражаючою точністю. Українські збройні сили мали до початку повномасштабного вторгнення виключно радянські типи САУ калібру 122 та 152мм., а також обмежену кількість 203мм важких самохідних мінометів. *

*Єдиним типом «натовського» зразка є українська експериментальна колісна 155мм гаубиця «Богдана». Вона брала участь у боях за визволення о. Зміїний.

Загалом Україна отримала близько 200 одиниць САУ. Найпершими прибули чеські та польські «Гвоздики» калібру 122мм та чеські колісні «Дани» калібру 152мм. Після цього — французькі колісні гаубиці «Цезар», гусеничні польські «Краби» та німецькі PzH 2000s. Як правило, постачання САУ були обмеженими через те, що це складне та дороге озброєння, яке непросто замістити у країнах, які його відправляли до України. Верифіковані втрати цього типу озброєння вкрай невеликі, щоправда, українські артилеристи зіткнулися з проблемою швидкого зношування стволів німецьких САУ через інтенсивний вогонь. Наразі частина німецьких PzH 2000 проходять ремонт у Литві і знову повертаються до ладу.

У майбутньому Україна стане однією з найпотужніших країн за кількістю САУ. Вже відомо, що законтрактовано 100 гусеничних PzH 2000s та 18 колісних RCH-155s у Німеччині, 54 AHS Krabs у Польщі та 16 ShKH Zuzana2s у Словаччині (в даному випадку оплачують самохідні гармати спільно Німеччина, Данія та Норвегія).

Системи залпового вогню

Особняком стоять РСЗВ (реактивні системи залпового вогню). Вже у травні на полях битв були помічені чеські RM-70. За деякими даними, українська армія має не менше 20 одиниць цього аналога радянської системи «Град». Чеський модернізований варіант має броньовану кабіну і можливість швидше замінити пакет зарядів, що складається з 40 ракет, що мають дальність стрільби близько 20 км. Плюсом є той факт, що такі системи досі експлуатуються арміями країн НАТО: Грецією, Словаччиною та Фінляндією, що може полегшити пошук снарядів для них.

Також навесні Україна отримала системи залпового вогню БМ-21 “Град”. Причому ресурс Oryx вважає, що це озброєння було замовлено Чехією у Болгарії, а потім переправлено до України. Близько двадцяти “Градів” було поставлено з Польщі. Але найбільш потужні та нові РСЗВ були передані США (38 «HIMARS» на кінець листопада), Німеччини (5 одиниць M270 MARS MLRS), Франції (2 одиниці LRU MLRS, їх статус «доставлять» на кінець листопада – авт.) та Великобританії. (загалом 6 одиниць, з яких три були доставлені до Великобританії з Норвегії для заміни на нові зразки).

Саме сучасні РСЗВ HIMARS стали героями наступальних операцій ЗСУ влітку-восени. Точність та дальність вогню дозволила українським збройним силам безперешкодно знищувати склади, техніку та живу силу противника. Досі немає жодного верифікованого знищення цих мобільних установок.

Війна у повітрі

Якщо згадати перші тижні війни, то одразу впадуть у вічі численні заклики закрити небо над Україною та дати Україні сучасні бойові літаки. У результаті небо не закрили, але деяку частину бойових літаків Україна отримала.

До початку війни парк ВПС України складався з літаків радянського зразка – винищувачів Су-27 та МіГ-29, штурмовика Су-25 та фронтового бомбардувальника Су-24. Повітряні судна були отримані після розпаду СРСР, нових бойових літаків у роки незалежності в Україні не виробляли і не закуповували, щоправда, були програми з модернізації літаків, які перебували на озброєнні.

Незважаючи на бравурні заяви російських пропагандистів про те, що українські ВПС знищені ще в перші дні війни, українські штурмовики продовжують завдавати ударів по ворогові на лінії зіткнення, винищувачі успішно використовуються проти ракетного терору супротивника, а бомбардувальники брали участь в атаках на о. Зміїний.

Що стосується гелікоптерів, то тут ситуація до війни була такою: найбільш масовим типом був Мі-8МСБ-В, також на озброєнні було кілька модернізованих гелікоптерів Мі-2. У ВМС була обмежена кількість вертольотів Ка-226, Ка-27, Ка-29 та Мі-14.

У травні 2022 року з’явилися відомості, що західна допомога включає штурмовики Су-25 в розібраному вигляді і вертольоти Мі-17. Активно обговорювалося питання передачі Словаччиною своїх модернізованих винищувачів МіГ-29. Українські пілоти могли б їх застосовувати без перенавчання. Принаймні 20 одиниць авіації було знову поставлено в дію завдяки допомозі від США у вигляді запчастин та їх комплектів.

Також є інформація, що Північна Македонія передала Україні чотири штурмовики Су-25, які сама придбала в України у 2001 році

Щодо вертольотів, то Україна отримала 20 Мі-17, які призначалися армії Афганістану та потужні бойові гелікоптери від Чехії (Мі-24ВС). П’ять гелікоптерів радянського зразка передала Словаччина, чотири були отримані від Латвії і шість буде доставлено з Португалії. Щоправда, наскільки будуть корисні португальські Ка-32 велике питання, виходячи з їхнього нельотного стану.

У середині листопада з’явилася інформація, що Хорватія зацікавлена у передачі Україні 14 бойових вертольотів Мі-8 в обмін на американські бойові гелікоптери UH-60 Black Hawk. Таким чином, Хорватія зможе позбутися старої техніки радянського зразка, а Україна одержати гелікоптери, до яких є підготовлені екіпажі.

Системи протиповітряної та протиракетної оборони

Система ППО України була успадкована від Радянського Союзу. Вона не була призначена для боротьби з ракетами. Розмови про те, що Україні потрібен «Залізний купол», закінчувалися найчастіше тим, що цю технологію ніхто не готовий не те, що дати, а й продати. Тим більше, що Ізраїль більшою мірою захищає себе від ракет напівкустарного виробництва та снарядів РСЗВ, які запускають із різних шасі або просто з землі, але сектор обстрілу більш менш статичний і зрозумілий.

Ситуація, в якій опинилася Україна, кардинальним чином відрізняється – противник застосовує різні типи ракетного озброєння, наземного, повітряного і корабельного базування, різної дальності, швидкості і точності. І якщо з деякими типами ракет дуже успішно справляються наші ВПС та ППО (наприклад, знищення ракет типу «Онікс» наземного базування в Криму), то проти гіперзвукових ракет «Циркон» дуже складно щось протиставити.

Проте українські військові продовжують збивати ракети з кулеметів та гармат далеко не найпершої молодості.

Яку зброю отримала Україна у цій сфері? Виявляється, що майже всю номенклатуру озброєння: від застарілих зенітних гармат 1950-х років розробки та до цілком сучасних систем малої та середньої дальності.

У жовтні 2022 року на різних акаунтах, які моніторять зброю, яка використовується під час російсько-української війни, з’явилися перші фотографії використання українською армією колишніх югославських зенітних гармат калібру 20мм. Yugo Zastava M75 та Yugo Zastava M55. Це відверто старі зразки озброєння, призначені для боротьби з цілями, що низько летять, на висотах до 1 500 2 000 метрів. Втім їх також успішно можна застосовувати проти легкоброньованої техніки.

Востаннє такий вид озброєння використовували під час війни в Нагірному Карабаху в 2020 році, як мінімум дві бронемашини з такими гарматами були знищені азербайджанською армією.

Певну кількість спарених 23мм зенітних установок було передано Фінляндією. ЗУ-23-22– ефективні проти не швидкісних і низьколітаючих цілей, наприклад дронів-камікадзе. Також їх часто використовують як нештатне озброєння гусеничних транспортерів і на колісному лафеті вантажівок.

Значно серйознішою зброєю є німецькі «Гепарди». Це зенітні танки, озброєні спареними 35мм зенітними гарматами на базі шасі танка «Леопард-1». Наявність власної РЛС, здатної виявляти мету дальності до 15 км. робить їх значно серйознішим противником.

Більшість боєприпасів Гепарда ефективні для висоти до 4 000 метрів. Практичне застосування показало високу ефективність цього озброєння проти іранських дронов-камікадзе, цілей, що низько летять, і навіть проти ракет. Загалом Україна отримала 30 “Гепардів”, які захищають об’єкти критичної інфраструктури. Це один із найдешевших (за вартістю боєприпасу) та ефективний спосіб знищення «рою дронів», якими атакували російські війська інфраструктурні об’єктив у жовтні-листопаді 2022 року.

Вже з весни до України почали надходити системи ППО різних рівнів: ближнього та середнього радіусу дії. Першими стали батарея С-300 зі складу армії Словаччини та чеські системи радянського виробництва Стріла-10М.

*C-300 – радянська зенітно-ракетна система середнього радіусу дії, яка залишається основним та часто єдиним способом захистити українське небо від ракет противника. Значно скромнішими характеристиками має «Стріла-10», змонтована на шасі МТ-ЛБ і має 4 пускові установки ракет ЗУР 9М37 і 8 ракет у комплекті. Така ракета з масою бойової частини 3 кг. здатна знищити БПЛА або призвести до пошкодження літального апарату іншого типу на висоті до 5 км.

Восени 2022 року на тлі масованих атак на українську критичну інфраструктуру країни НАТО почали передавати Україні сучасні західні системи ППО та ПРО. Серед таких слід відзначити німецьку систему IRIS-T (з жовтня на озброєнні) та американську NASAMS (планується постачання щонайменше восьми батарей).

За кошти Іспанії Україна може отримати до 18 зенітно-ракетних комплексів малої дальності Shorad Aspide. Цей ЗРК за своїми тактико-технічними характеристиками схожий на радянсько-український аналог ЗРК «БУК». За даними на початок листопада було передано лише одну батарею Aspide*.

* Новий пакет військової допомоги від Іспанії включає також чотири ЗРК Hawk, протитанкові ракетні комплекси, а також гармати та снаряди до них. ЗРК Hawk – досить стара американська технологія, перші комплекси стали на озброєння в 1960 році. У 2002 році експлуатацію ЗРК Hawk у США було припинено, але в багатьох країнах він досі на озброєнні. Аналогом Hawk може стати радянський ЗРК С-125 «Нева». Щонайменше вісім таких комплексів були на озброєнні України.

ЗРК різної дальності нададуть також Франція та Великобританія.

Після падіння «ракети радянського виробництва» на території Польщі Німеччина, як країна-член НАТО запропонувала посилити систему протиракетної оборони, на східному кордоні альянсу передавши комплекси PATRIOT. У свою чергу, Польща запропонувала передати ці системи Україні, на що німецька сторона відповіла, що готова їх надати тільки в рамках країн-членів НАТО.

Замість епілогу

Як бачимо, за дев’ять місяців повномасштабної війни Україна отримала значну допомогу від західних союзників. Найбільш масштабна допомога у сфері артилерії та бронемашин, танків. ВМФ отримав нові типи протикорабельних ракет та морських дронів.

Війна показала сильні та слабкі сторони, як ударних дронів, так і комерційних дронів, перероблених під військові потреби.

Але поки що Україна залишається зі старим парком авіатехніки. Ті поставки, які були здійснені, навряд чи зможуть задовольнити наступальний потенціал ЗСУ, хоча навіть більш ніж скромними засобами, ручними ПЗРК західного виробництва та ЗРК радянського зразка було завдано серйозної шкоди армійській авіації РФ.

Одним із ключових моментів є не лише передача озброєння, а й здійснення підготовки українських військових. Понад 10 000 солдатів та офіцерів пройшли підготовку у Великій Британії. Нині до підготовки українських військових підключено цілу низку країн. Це створює вже готову базу передачі нові, сучасніших і ефективніших видів озброєння.

автор: Станіслав Кинка